він був ніким й звали його теж ніяк,
самотніх пустель відчайдушний моряк.
від неї сп'янілий, неначе від рому,
найменше хотів до самотнього дому...
він був ніким й звали його теж ніяк,
хоч і добрий, та для всіх, мов маніяк, -
нестерпний, страшний, ніби той вовкулак,
щоправда, любив сонця блиск більше мряк.
він був ніким й звали його теж ніяк,
полів обгорілих дубовий вітряк.
усе його листя давно уже впало,
а гілля для неба залишилось мало.
він був ніким й звали його теж ніяк,
штормами зруйнований сірий маяк,
що кров'ю вмивався, а не синім морем,
яке було, наче сталева опора...
він був ніким й звали його теж ніяк,
потворою між тисяч тих забіяк...
але вже сьогодні він повністю вмер,
бо так не хотів жити серед химер...
він був ніким й звали його теж ніяк,
лиш був, існував, як пустельний лиш мак.
зібрав залишок душі й сили в кулак,
та все дарма: ліки його - це миш'як...
15.11.2014
печально...
