Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні...
(Іван Франко)
Мені це соромно казати:
Сьогодні вперше прочитав
"Чого являєшся мені.." Франка
Бо сон ранковий свій згадав.
Уголос, виразно, як вмів.
І голос тихий мій тремтів,
І сльози очі застилали,
Бо різного у нас у цьому плані,
З Іваном Яковичем, мало.
Наснився сон мені цікавий:
Щось сіре, потім -ось!- ВОНА!
Лежить у мене на дивані,
Неначе спить, але - сумна,
А чоловік Її - у ванній
Приймає душ. Я до кімнати:
Посидіти, помилуватись,
Торкнутись любого лиця.
Присів собі. Дивлюсь - не спить,
А дивиться, спостерігає,
Мене до себе зазиває
З-під кодри
Криницями своїх очей,
Моїх невиспаних ночей.
І я чимдуж, в ту саму мить
До Неї поруч прилягаю.
Дивлюсь у очі і не знаю:
Я сплю чи ні?
Торкаюсь милого лиця,
Цілую. Ми шепчемо одне одному
Про світ, любов... і щастю цьому
Не бачив я тоді кінця.
Аж думка раптом: встати треба!
Заміжня - хай їм буде щастя,
Не треба руйнувать сім"ю.
Я виживу. Я - проживу.
Хоч в сні побачив - рік радію!
Я турбувать їх не посмію.
Тож, хай їм щастя, хай їм діти,
А я живий і далі буду жити.