А я ще згадую тебе...та рідко...
Ти думав,що не забуду я тебе,
Підмітив це ти дуже влучно,мітко
Та час проходить й усе колись мине.
Минають дні,минають ночі
І все життя так пролітає,
Я забуваю все і навіть твої очі
Моє серденько тебе вже не кохає.
Звичайно,боляче йому було тоді,
А зараз реабілітацію проходить,
Топила очі у своїй соленій я воді,
Коли чекала,а він все не приходить.
Я плакала,стогнала,била в груди,
Що більше не буду тебе я вибачати,
А ти далі кидав у мене брили бруду
Та не могла тебе я не кохати.
Я вірила,що все налагодиться в нас,
Я каялась,чекала тебе вірно
І так в чеканні проходив швидко час
Ти вибачався,а потім робив підло.
"Чи ти кохав мене-себе я запитаю,-
Чи мною колись ти дорожив?"
Та відповіді істинної все ж не знаю,
А може мене ніколи й не цінив...
Слова казати кожний добре вміє
На вітер їх любив кидати ти,
Любов згасає й невпинно тліє
Чи можеш ще до мене ти прийти?
Чекати далі чи все уже забути
І далі жити й шукать нову любов,
Могли б і ми з тобою разом бути
Та не забуду я й не покохаю тебе знов.
