Каже: "ноги мене не носять, вітри стережуть
і на кожну пору - своя осінь, і кожна - натще
все змішалось, та я прокладаю межу
а тому достеменно жива ще..."
після паузи - ринви червоні від присмерків
спохмурнівши сховала слова у тиші
розпач має такі неприємні присмаки
так виразно, що й звуки лишні
каже: "знаєш, я майже усе побачила
витікало життя, всюди рани, рани...
і здавалось: надія вже втрачена
а вони запевняли: здаватися рано
а вони брали ленти і йшли десятками
і лишали листи для батьків і цигарки у сховку
запихали малюнки з щедрівками і колядками
за бушлат, наче вірну страховку...
і лишалися діти-сироти
і крутилися дні-коліщата
я навчилась без шансу вірити
і прощаючись не прощати"
