Уже й не знаю,вірити...мовчати...
В дилемі серце розум не сприймає,
Шукаю клаптик правди, не спіймати...
А за горою сонце догорає...
Настала ніч, володарка чарує,
І марно Місяць хоче закохати,
А моє серце болісно вібрує,
І так швиденько, що не передати.
Усе зробив щоб враз тебе...й забути...
Останнім часом снишся ти щоночі,
Але чому?...Про тебе вже й не чути,
І нагадати рік уже не хочеш...
І я не зміг, втомився, зажурився...
І знаю важко буде у розмові,
Такий самий, повір мені, лишився,
Ось тільки ми занадто гонорові.
У те кохання вірити не хочу,
Його в словник французи уписали,
Та що це є? Тлумачити не хочуть,
Лиш бідні вчені трохи відгадали.
Уже під ранок випив валер'янку,
Тебе із друзів видалив в мережі,
І ти без слів поставила тут крапку,
Ну ось і все...хоч тиша...та безтежність...
23.8.2014