Лови,кохана,лист останній з неба,
Я вже не повернусь та і навряд чи треба…
Коли уже нічим не допоможеш,
Коли чужинці бродять по Вітчизні….
Коли повсюдно панахиди божі,
І не встигають відправляти тризни!
Прости,кохана,я не повернусь,
Та й навряд чи повертатись треба,
Якщо мою Вітчизну топче Русь,
І розриває навпіл синє небо
Заквітчане волошками і житом,
Криваве в України буде мито…
За один єдиний національний гріх:
За гріх духовної свободи…
Як жаль,що в душах зайд чужих,
Рабство не виходить з моди!
треба вірити в краще.
