Затишне кафе в не дуже затишному місти. Рідкість правда ж? Знайти таке кафе дуже важко, але хто шукає той найде.
Полюбляю сидіти біля вікна і дивитись за людьми. Вони бувають різними, з різними настроями. Хтось біжить не зупиняючись ні на секунду. Хтось йде повільно про щось замислившись. Але всі вони йдуть не помічаючи радості життя. Дивитись на пішоходів можна годинами. Стурбованість, смуток, якусь дивну радість можна побачити на обличчах,цих зовсім різних, незнайомих людей. Які постійно поспішають, поспішають жити, не помічаючи нічого прекрасного.