Щоб виростити дерево, то є великий клопіт.
Спочатку підбираємо ми саджанці надійні:
Обдивимось кору, гілля, заглянемо в коріння,
І жоден із моментів не залишим на потім.
Ми підберемо грунт, місцину затишнішу,
Бо деревце ще кволе, негоди не стрічало,
Багато вже вітрів гілля юне зламало,
Тож наше потребує тепла, добра і тиші.
І ми несемо добрива, і бур’яни вберемо,
І поливати паросток наш будемо щодня.
Від нього проженемо крикливе вороння,
Для втеплення коріння - сіна оберемок.
Це – наше деревце, і в ньому всі надії:
І на плоди надіємось, і тінь у спеку ждем.
Ми щогодини в серці любов свою несем.
Воно ж квітує цвітом, і в зелені радіє.
Зростити не так просто нове життя з нічого,
Господарю – рослини, то як дітей малих.
І привід є обдумати важливість дій отих,
Поперш, як забажати "саджанця малого".
25.09.2014
