На сірому полі лицар упав
Хоч Одін Валькірій мужніх прислав
Життєвий дух горить ще у тілі
Вагається воїн встати із цвілі
Брати коло нього впали давно
Обличчя хлопців наче білено
Та ворог, на якого напали
Якого всюди так обступали
Слабкий, але вільний походжає
Річ оця серце воїна крає
Не раз ворог рідню його палив
А все що він зробив - в п'яту вжалив
Але цей раз Бог війни з ними йшов
Наслухавшись безумних молитов
Та перемоги всеодно не дав
Лиш між смертю і життям гойдав
Чи взяти ще багряного меча?
Поки горить войовнича вдача
Знов прийти із військом бравим
Окропити їх дощем кривавим
Забрати все дитинство у дітей
Проміняти на кілька ворожих смертей
Чи не для того всі вони живуть?
Чи не це марного існування суть?
Щоб жалити брата недруга свого
Ощасливити бога білявого
Забрати те що забрали у тебе
Змити братерську кров із себе
Мир, безпеку, славу взяти кров'ю
Чи все ж, піддатися безслав'ю
І подаривши життя впасти в обійми валькірій́
Дивних дівиць що їх Одін на поле прислав
