Засидівся до півночі на ганку.
На темнім небі зорі рахував.
Котився вечір гайно до світанку
І тишею своєю чарував.
По вікнах стукотіли час від часу
І падали із хуркотом хрущі.
І я здригався, сміючись щоразу,
Коли їжак пролазив крізь кущі…
Затим пішов в альтану у садочок.
У крісло плетене під ковдру… У саду
Це мій улюблений і затишний куточок –
Хоч щось в житті моєму до ладу.
Ховались зорі в ледь помітні хмари,
Які пливли мов темні кораблі.
Нагадуючи деколи примари,
Що оживають в прохолодній млі.
… Я задрімав і солодко, й безпечно,
Як тільки місяць сів на димарі,
Аби прокинутись щасливим безкінечно
Від променів уранішніх зорі.