Зупини цей потяг - я хочу зійти!
І не кажи, що робити, куди тепер йти.
Вже досить слів та обіцянок.
Мені набридло все, коли ж настане ранок?
Цей біль пройде, як зійде сонце
І ми прокинемось з тобою в ролі "незнайомці".
Я побудую новий шлях, а ти вже не мішай.
На цій веранді, в самоті доп'ю холодний чай.
Тебе кохала палко і насправді, не брехала.
Та вже про цю розлуку гадки я не мала.
Так сталось, милий, відпусти,
Інакше якось вже сама наважуся піти.
Цей крок - фінал, ти заплатив за все,
І погляд мій тебе, мов іскра обпече.
Без докорів сумління іду у забуття,
Пробач, сьогодні більше не твоя...
