Я прощав те, що не прощають інші,
намагався знайти заміну незамінним
і забував незабутніх людей.
Я робив спонтанні речі
і розчаровувався в людях,
коли зовсім не очікував розчарування,
а, крім того, розчаровув сам.
Я був відкритий для обіймів,
я сміявся, коли робити цього не міг,
і друзі в мене були справжні,
я любив і був любимим,
але також почував себе зайвим,
мене любили, а я не вмів любити у відповідь.
Я стрибав від радощів, як дитина,
я жив з любов'ю в серці і присягався навічно,
але також розбивав колінка багато разів!
Я плакав від музики і переглядаючи фото,
я кликав, щоб почути голос,
я закохувався в усмішку,
здавалось, ностальгія поглинула мене і...
... я боявся втратити когось важливого
(а закінчувалося тим, що все-таки втрачав).
Але я вижив!
І живу дотепер!
Я не пройшов повз життя...
і ви також не повинні цього робити.
Я жив!
Треба боротися рішуче і впевнено,
чіплятися за життя й бути пристрасним,
втрачати з надією, а перемагати з відвагою,
тому що світ імпонує сміливцяв.
І...
Життя - це все,
щоб бути неважливим!
