з приходом осені, приходить в гості смуток.
без стуку в двері, без запрошень,
і прямо в серце йде ! хоча би босий!
та де там!...
він крокує впевнено і гордо,
колючий залишає слід...
ти так прогнати його хочеш,
та вихованість не дозволяє це тобі...
не прожене його веселий настрій ,
сміх чи радість - все дарма!
у нього ж є супутниця одна-
це ж осінь!!
мине вона і смуток зникне...
Яка ж наївна я!
При чім тут осінь!
це все видумую сама...