Він видихає
У тебе повітря,
Він залишає у тобі
Кохання,
Кожної ночі
Холодного
Січня,
Кожного ранку
З початку травня.
Ти носиш у грудях
Просвіт зачаття,
У стиглому лоні
Паростки
Втіхи,
Білі, немов диких
Лілій латаття,
Червоне,
Немов іудейські
Ріки.
Народиш
І будеш терпіти
Ніжність,
Пити відчай,
Ковтати ліки,
Молитись
У сіру
Холодну північ,
Скільки, до ранку,
Скільки?
Будеш кохатись
Не люблячи, палко,
Будеш тремтіти
Як листя осіннє,
Носи у легенях
Його цигарки,
Нехай деруть
Твоє
Піднебіння.
