В карданний вал закручує фіранку,
Жує її, мастилом обтира,
Російською крутило "наизнанку"
А край рубало лезом "топора".
Не вірш про те, як мовою чужою
Крутило нам омріяні пісні,
А твір про те, як ніжного покрою
Нам душі рвали клешні премасні.
Ми молодь, що чекала того старту,
Де кожен з нас - колодязь із ідей.
А ми такі, як сало Бонапарту
Безлике м'ясо, іншого трофей.
Пущу тобі на виліт, хлопче, кулю:
Не жди уклонів, вдачі й перемог.
Обнюхувати довго будеш дулю,
З барлоги простувати до барлог.
П.С. Час творити самому...