Як можна загубитися у чотирьох лиш стінах..
Як можна провинитися і більше не прийти..
Як можна перед більшістю так впасти на коліна,
Щоб потім по-нормальному вже жити не змогти.
Як можна берегти свою свідомість у руїнах..
Як можна заповісти свій тягар таким як ти...
Як можна безперервно дарувати його світу
І на сусідських плечах життям його нести.
Пройде життя не гаючись, залишиться в картинах.
В якихось снах незгаданих покинеш його ти.
Заплутаєш словами, запишеш десь у віршах,
Щоби в кінці історії хтось міг тебе знайти.
