Війна тривала.
Пил, зброя, набої...
Лежали десь на полі бою
Поранені солдати,
Що істини не знали,
І ті, загиблі, що тепер герої...
Лунали постріли, лилася кров рікою...
Кілька людей боролись між собою.
Там вибухи, а там - палають танки,
Підбиті недругом ще до початку ранку.
Атака ворога спланована ретельно.
І кожна наша помилка смертельна.
За них ми несемо відповідальність,
Долаючи жахливу цю реальність.
Назад ні кроку, згадуєш минуле...
Життя перед очима промайнуло...
А ти рвонув вперед із думкою одною,
Аби лише не стати мертвим тим героєм.
Хто знає, що на нас чекає?
І де тепер душа твоя блукає?
На роздорожжі дехто повертає,
Проте не кожен такий вибір має.
Сум, страх, печаль, в грудях тривога.
Колись закінчиться й твоя дорога.
Залишишся на самоті посеред поля.
Не плач, терпи, така вже в тебе доля.
Хто виграв, той також колись програв.
Бо поряд не один товариш помирав.
Як хто спита - скажу відверто ні.
Нема людей щасливих на війні.