Я несу виноград і у тебе закохану ліру,
Тільки б сльози твої посолодшали і не лились,
Теплим вітром пурпурним твою огорнула б я шкіру,
Як пелюстки горнулись до пальців тендітних колись.
В золоті свої кошики сонця нарвемо і квітів,
Білосніжних нарцисів, барвистих троянд і крокус,
Щоб змогла ти пісням і смарагдовим лукам радіти,
А вони знов ожили, торкнувшись вином твоїх уст.