Догорає день в серпневій тиші
Забирає вечір всі права.
Сходить місяць в загадковій висі.
Землю вкрила чорна бахрома.
Сад стоїть у мертвому полоні,
Матіола сипле аромат,
І медово яблука червоні
У садку при місяці горять.
Цвіркуни зібралися в оркестри,
Виграють ноктюрни й полонез.
Ніч шепоче про свої всі тайни,
Сови дню вигукують протест.
Шлях молочний бороздить завзято
Місяць в золотім своїм човні,
Сон у мене вкрала ніч строката,
Щоб писала про життя її.
2004р.
Сестро моя по безсонню, як я Вас розумію! Тільки у Вас вірш про безсоння такий гарний, ліричний, наповнений красою, у мене ж – зовсім інші. Згодом почитаєте при бажанні.
леся квіт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Світланочко обовязково прочитаю про Вашу ніч,вдячна Вам за коментар