Я виходжу на вулицю, з майже хорошим настроєм. Це добре. Але голова все таки болить, а серце б’ється з більшим прискоренням ніж завжди. Прохолодний вітер, приносить дивну свіжість. Небо всипане сірувато-молочними хмарами. Завтра буде дощ. Я це відчуваю. Зміна тиску, навіть сама найменша, завжди сильно відображалась на мені. Треба йти. Рух без мети – рух в нікуди. Сьогоднішній день пахне грецькими горіхами та листям. Найдивніше, що Осінь немає певного, одного, запаху. Дивно. Якщо реально дивитись на речі нічого дивного нема. Це просто життя. Ось і все.
Я вдягаю навушники і зразу ж їх знімаю. Звуки, сьогодні особливі, не такі як завжди. Музика тільки все зіпсує. Люди на вулиці кудись поспішать. Кожен йде по своїх справах. Я люблю так прогулюватись. Спостерігаючи як і за людьми так і за всім, що твориться навкруги. Гуляючи в повній тиші, не впускаючи у душу ніяких думок. Це робити було б набагато цікавіше якби поруч були друзі або кохана людина.
Я заходжу в супермаркет і очима починаю шукати кавовий автомат. Найцікавіше, що там не тільки каву продають. Чому ж тоді “Кавовий…”? Цікаво. Я посміхаюсь сам собі. І закидаю три гривні в автомат. Як завжди тільки з третьої спроби він приймає купюри. Ось якби принципово ставитись до такого, не приймає, йдемо шукати інший. Щоб з того вийшло? Треба буде якось спробувати.
Вибираю “Чай з лимоном”, одну порцію цукру. Хімія! Зате трохи зігріває. Я виходжу з супермаркету, йду гуляти далі. Цікаво, а котра година. Але ні. Не треба дивитьсь так можна все зіпсую. Пластмасовий стаканчик гріє руки. Можна сказати, що я відчуваю щастя, секундне. Ось вже і кінець міста. Людей майже немає, повітря більш свіжіше, а відстань від дороги всього-на-всього 100 м. Я проходжуюсь по вже переораному полі. Запах землі. Випиваю останній ковток чаю. Зминаю стаканчик та ховаю собі в кишеню. Вітер доносить запах паленого листя. Зараз піти б в ліс, поблукати відчути всю енергетику світу. Але треба повертатись.
Я відходжу на метрів так п’ять, та обертаюся. Вдивляюсь в краєвид який залишаю за собою. Піднімаю голову і дивлюсь на хмари. Завтра буде дощ! Треба прийти суди знову.
