Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ник.С.Пичугин: Володимир Шпак. "Ми - слов’яни" - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ I.Teрен, 29.04.2014 - 17:43
Пане Сергію, а хіба я не про те саме у останньому реченні? Тільки варто замінити двомовність на багатомовність.
I.Teрен, 28.04.2014 - 13:23
Відлягло від серця, коли зрозумів, що ми з Вами стовідсоткові союзники. І прикрості немає, що Ви приписуєте мені прихильність до ідеї державної двомовності. Навпаки, тішить те, що не тільки підсвідомо, а відкрито протестуєте проти такої недосконалої свідомості.Намагаючись бути лаконічним, я не акцентував на об’єктивності факту єдиної державної, як очевидної мислячим людям об’єднавчої ідеї. А згадуючи росіян і англосаксів, які не знають і знати не хочуть нічого іншого, крім гегемонії своїх цінностей, я тільки хотів натякнути на ущербність одномовних націй. Ник.С.Пичугин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отут уже я "трошки не співпадаю". Я сказав би що двомовні нації мають суттєву перевагу перед одномовними. Проте не це є головним.
Владимир Зозуля, 22.04.2014 - 20:03
согласен с Вами, наша государственность без национальной идеи самообман и последние 24года это прекрасно продемонстрировали всем у кого есть хоть капля разума. и если сегодня лично я выступаю против российской экспансии,то лишь потому,что их нац. идея не вписывается в мое сознание. хотя я прекрасно понимаю,что идея общества потребления,которую нам предлагает запад тоже далеко не конфетка,но все же лучше тоталитарного имперского кошмара восточного соседа. а Вы Ник, пытались для себя формулировать эту самую идею? если да, было бы интересно услышать хотя бы вкратце.
Ник.С.Пичугин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дарма Ви, пане Володимире, так нехтуєте російською національною ідеєю; так само, як і західною, до речі. Рекомендую почитати переконливий коментар І.Терена (поруч). Здатність засвоювати і «привласнювати» чужі ідеї – це добре, як казав товариш Мао. (Та й Кобзар йому не суперечить.) Але ж не сліпо і не бездумно. «Тоталітарний імперський кошмар» – це не ідея, це інформаційний симулякр, фальшивка, така сама, як українська «Державність». З російської ідеї і почну відповідь, і саме коротко, як Ви просили. Найбільш точно її сформулював Вяч. Рибаков: «Не хлебом единым». Я не намагався сформулювати «для себе», я просто визнаю факт: саме ця ідея і об’єднує росіян. Українська національна ідея, що формувалась на протязі сторіч, також набула місткої формули, яка теж налічує не перше століття: «Україна без пана і холопа». Це та місія, той «месідж», що українці мають принести об’єднаному людству – не як ідею, а як її втілення. З повагою, Ник.С. I.Teрен, 22.04.2014 - 18:56
Вірш геніальний, а мій висновок трошки не співпадає з Вашим. Нація, яка пройшла такі випробування і залишилась ідентичною собі, одночасно ввібравши в себе кращі риси інших народів, щоб відродитись у генах після будь-яких можливих потрясінь – невмируща. Потужне поле ноосфери над територією колиски народів має силу відтворювати дух нації навіть у потомків її колонізаторів. Це нас сильно відрізняє від обмежених своєю одномовністю московітів і англосаксів. Навіть чукча знає як мінімум дві мови, якщо він не втратив своєї ідентичності.. То які ідеї ще потрібні, щоб наступні покоління українців сформували те, що називається титульною нацією?
Ник.С.Пичугин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні, пане Ігорю, Ви робите зовсім інший висновок. Ви вважаєте, що ніякої національної ідеї не існує – і не потрібно. Позаяк українці – за висловом Л. Гумільова – «пасіонарна нація», зовнішній вплив поглинається, «націоналізується» українцями, без будь-яких деструктивних наслідків. Не вдаючись до оцінок такого впливу, погоджуюсь. Проте, це ще не відповідь; так є – але яким чином? Будь-яка окрема людина може бути або не бути «пасіонарієм» – в лапках або без. Та що об’єднує цих людей, що тримає їх в єдності? Можливо, підсвідоме, «пасіонарне» прагнення, нехай так. А які ж суспільні форми такого прагнення, питаю я. Які засоби і прояви? І тут Ви даєте вкрай сумнівну, на мій погляд, відповідь: двомовність. Я даю іншу – і, до речі, Л. Гумільов зі мною згоден (або я з ним). Якщо його авторитет щось важить для Вас.Ми не можемо сперечатися, чи потрібна українцям національна ідея. Вона просто є, це об’єктивна реальність. Я так думаю. Моє шанування. Сергій. |
|
|