Засни, Європа, під хрестом прицілу,
стурбованістю вкрийся, і в окопі
нехай тобі присниться привид миру,
нехай ти не прокинешся у доті.
Щоб синяву, розстріляну наскрізь,
ти не латала уночі зірками,
що понад все воліли б впасти вниз,
до донечки малої, чи до мами.
Нехай для тебе черги магазинні
ніколи не перейдуть в автоматні.
Щоб влітку не боялася за зиму,
відносини з братами були братні.
Один будинок — мешканців багато.
Ще міцно спиш, а сонце вже встає.
На ґанку янгол у благеньких латах,
В долонях зігріває «і» та «є».
