Самотня стомлена душа
Крокує битим шляхом,
І з кожним кроком в небуття
Життя лягає прахом.
Здуває спогади з очей
Безповоротно вітер.
Всіх днів тих пам’ять, всіх ночей –
Немов пожухлі квіти:
Весь колір стер пісок часів,
Припали фарби пилом...
Вже майже зібрано посів...
Не взнать в лахмітті біле…
Самотня стомлена душа
Прямує світ за очі,
І з кожним кроком полиша
Життя... і більш не хоче...
