Ти крила нагострив летіти в сонячні країни,
тихо зібрав шкарпетки і вийшов без звуку.
І байдуже, що за плечима із попелу руїни,
йти непоміченим тобі завжди було на руку.
На столі нескуштований тобою кавовий десерт,
в спальні літає небритий запах твого одеколону.
І байдуже, що дороге весілля - дешевий концерт,
як суміш дощу і муки на підлозі пустого балкону.
Повітря повільно душить стигло-прокислий аромат,
пересварились усі тобою списані листки блокноту.
І байдуже, що для душі своєї - ти найкращий кат,
що в пісні ніжно вбитих почуттів зіграв останню ноту.
Ти крила нагострив летіти в сонячні країни,
відлітай, бо після тебе прийдуть нові зміни,
та пам"ятай, нема таких, яким нема заміни...