Скрегочуть біллю жорна днів
Хоч час минув,
Та не вщухає
Ще зовсім свіжий гул боїв
Ґвалтує пам'ять,
Розбухає.
Перед очима на постій
Ряди облич,
Людей потоки
Неспинний спогадів прибій
Пробороздив
Сльозою щоки.
Як гуми спаленої гар
На шкіру рук,
Темніше ґрунту
Осаджувався в масний шар
Свободи духу,
Іскор бунту.
І як пронизував коктейль
Ефіру синь,
Вогню бризками
Відповідаючи на трель
Ворожих пострілів,
Кидками.
А поруч мене юнаки
Що полягли,
В борні за волю
Озвучують свої думки
Майбутні нації
Герої.
І зовсім кисло на душі
Часу корба
Назад вертає,
Скрегочуть біллю жорна днів
Та з нами їх
Уже не має…