Життя така цікава штука,
Неначе гра на тися́чі персон,
Кожен вибір - це для нас наука,
Та ніхто цю гру ще не пройшов.
Зважаючи, що все буває вперше,
Навіть неможливе, можна пояснить,
Історія про це не збреше,
З'явився той, хто зміг все пережить.
І навіть смерть, ви вірно зрозуміли,
Була безсила перед ним одним,
Нам це так просто пояснили,
Його душа і його тіло було кам'яним.
А все сталося через помилку,
Можливо пропустив хтось цей момент,
Та не було у нього лику,
Це був чийсь злий експеримент.
Він сильно так любив природу,
І серце було у нього чисте і живе,
Ненавидів же лише воду,
Бо вона не відображала його лице.
Йому прожити довелося,
Так років з двадцять довгого життя,
Поки на світі не знайшлося,
Людини чистіше ніж дитя.
Була душа у неї чиста,
Прозора, як вода у джерелі,
Носила вона чарівне намисто,
Що недуги забирало всі.
Побачивши його, прошепотіла,
Хотів би мати тіло, не граніт?
Для тебе я б усе зробила,
Розтопи ж ти в серці моїм лід!
Він лише їй посміхнувся,
Покохав її на все життя,
Хто б же знав що обернеться,
Він малесеньким дитям.
Дитям таким щасливим,
Що б позаздрив би весь світ,
Він був тепер вразливим,
І не міг він жити сотні літ.
Зате тепер він міг кохати,
Одну єдину, її, й на все життя,
Ніхто не зможе подолати,
Любов яку дає мале дитя.
25.12.2012
ID:
476770
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.02.2014 08:10:36
© дата внесення змiн: 03.02.2014 08:10:36
автор: Сержак
Вкажіть причину вашої скарги
|
