Іоанна, як Предтечу,
Щей Хрестителем зовуть,
Стелить Спасителеві стежку,
Розрівнює для нього путь.
Як обмитеє водою
Тіло чистим враз стає,
Буде з кожною душею,
Котра каятися йде.
Люди чули, люди знали,
Далі в край передавали,
Про його дивне життя,
Святі пророчі відкриття.
З Єрусалиму і Юдеї
Фарисеї й садукеї
Йшли не христитись-подивитись,
Самі собою потішитись.
Іоанн дивиться на збіжжя:-
"О, гадючеє поріддя!
Хто навчив тікати вас,
Як каятися прийшов час?!
Принесіть красивий плід
Покаяння, не кажіть,
Не розкидайтеся словами:
"Ми кращі діти Авраама"!
Бог з цього каміння може
Дітей Авраама скласти,
Покаявшись, кожний зможе
В царство вічності попасти.
Сокира при корінні вже
І дерево, що не несе
Доброго плоду пропаде,
У вогонь кинуте буде".
