А що б ти тепер сказав, Тарасе
Щоб ти Україні сказав знову
Чи з москалями, чи так пропасти
Чи може гучне твоє слово
Пізнало дні у цій Вкраїні
Пізнало б, що в брехливій крові
Ми топимося з твоїх пір й понині
Пізнало б це те мудре слово.
Що б ти тепер сказав в неволі
Чи у свободі ми живемо
Ми не болото, але долі
Повної ми не знесемо.
А що б ти мовив селянину
Коли він є у світі багатий
Та багатством цим годину
На крах ми будемо зустрічати.
А що б ти, славний ти поете
А чи проронив би ти сльозу
Коли побачив, що живемо
Ми не по твоєму сліду
Що не рівні й не всі багаті
Не хочуть себе бачити люди
Бо щастя й лихо не в нашій знаті
А в тому, що дурні ми є і будемо.
