Забрали все, що ми любили в світі...
Забрали раз, і зразу назавжди.
І очі Ваші міцно так закриті.
З лиця не пити більше нам води.
Ми лиш тихенько плачем повсякчасно,
Несемо квіти, розриваючи серця.
І все нам ясно, все сьогодні ясно...
Окрім одного... Вашого кінця...
Чому Вас в нас забрало небо ясне,
Ось так одразу, всіх і водночас...
І вже ніколи наш вогонь біди не згасне.
Ми бачим в снах Вас кожен день і час.
Простіть, пробачте нам усе на світі,
Якщо сказали чи зробили щось не те...
Ми Вашим світом всі були зігріті,
Безмірно вдячні, рідні, Вам за все!
