Ми не шукали, але все ж знайшли,
Оте, що не можливо відшукати.
По різним тропам, одиноко йшли,
Не знаючи, що зможемо це мати.
Чужі і дикі, часом без мети,
Блукали серед тих, кому не треба.
Та якось, ми дісталися сюди,
Де чисте поле і зіркове небо.
І саме тут зійшлися дві дороги,
Які різнились ніби день і ніч.
Вони злились і хоч були й пороги,
Ми їх минали разом, пліч-о-пліч.
Не без страждань і болі, й часом муки,
Ми стали тими, ким ми зараз є.
Два серця, що крізь темряву розлуки,
Розгледіли те рідне і своє.
