На дні океану одна із незримих пісчин
Розшукує щастя в зірок відображенні золота.
Сніжинка, вчепившись за глибу посеред зими,
Пливе так незграбно, нестримно. Іще непоборена.
Протягують руки, торкаючись їх кораблі.
Ні-ні. Не сідай. Не рятуйся. Там зникнеш. Розтанеш.
Вони неповторні. Таких не знайдеш на землі...
А зорі по одній згасають... хіба їх дістанеш.