Одного разу красуню побачила жінка.
Та́ в своїй витонченності була, як лебідка.
— Господи, хочу бути такою я, як вона:
Така вродлива, ніжна і мрійливо-чарівна...
Раптом заніміла, як красуня підвелася, —
З протезом на нозі із посмішкою подалася...
Тоді жінка подумала, що має дві ноги...
Ось, навпроти, сліпий хлопчик продає пироги...
— О, Господи, а світ мій, бо маю аж два ока.
А через мить, блондинка зустрілась ясноока...
Раптом, косметичка випала із її сумки...
— Зачекайте і візьміть ось ваші обладунки...
Не зупинилась, не почула, бо була глуха...
— Боже милостивий, прости, пробач мені гріха.
За очі, ноги... За вуха, щоб чути потрібне,
За всі твої благословення на необхідне...
Дякую, Боже! Зглянься... Благаю... Ти — чародій!
До тебе звертаюсь, молюся в подяці... Світ — мій!..
це якесь дивовижжя,Ланочко .Саме сьогодні,йдучи з роботи, МЕНІ захотілось подякувати Богу за все:за зір,за можливість ходити,за можливість слухати осінь...і Ваш вірш про те ж. Видно Всесвіт потребує нашої вдячності ! дякуймо Йому ! І Вам також
Lana P. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мені приємне таке чути від вас, Олю
все пізнається в порівнянні,
як життєвий баланс у рівнянні.
а подяка тримає нас у цьому світі
і радує, немов красиві квіти...
