Осінь не плаче:
в обіймах
листопада...
Чує серце його
гаряче...
і завмирає:
а чи то правда...
Осінь не плаче:
дощі-сльози -
людських мрій
нездійсне́нних
краплі...
результат того,
на що вони
здатні...
Осінь не плаче:
вона вже звикла,
що люди самі собі
риють ями...
У долях зневірених
вітер свище...
якби ж то осінь
була з громами...
Осінь не плаче...
в сліпому небі
годі шукати
осяйних блисків...
осінь не плаче...
це плаче
майбутнє...
бо щастя було
близько...
Осінь не плаче:
в обіймах
листопада... - вже не плаче... коли правда "обнажилася" до решти - приходить спокійне розуміння... і прийняття... як після катарсису...
вірш Ваш - дарує, не обмежує простір для "співтворчості" з автором...)))
zazemlena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все так...Ви завжди розширюєте горизонти думок...дякую
Осінь не плаче:
дощі-сльози -
людських мрій
нездійсне́нних
краплі...
результат того,
на що вони
здатні... - цікаво підмітили, влучно. Свіжий і неординарний погляд на осінні сльози.
zazemlena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00