Вересніємо сумом в очах журавлів,
Бо так мало тепла нам і світла.
На камінних хрестах наших душ
Ще голосить вчорашнє небо.
В холодній музиці байдужих кам’яниць
Палить в зневірі сірі обличчя осінь.
В чорних квадратах німих вікон
Тихо безбарвіють очі, іржавіють думки
І топляться теплим воском пам’яті,
болем німим тліють чужі життя.
Там шукають нас вперто тіні надій
Чи долі чиїсь, чи ідоли хитрі.
А ми пластилінові карлики духу.
Свободою п’яні, часом зранені.
Читаємо світ між рядків і ростем голосами
Хто до неба, хто до землі, до мурахи…
І вертаєм додому, де нас відспівують сни
І розривають дні, ніби кров і плоть
Перепрілого листя й дощів.
Складаємо в пазли світло любові
В молитвах ненароджених сонць.
О...
"В холодній музиці байдужих кам’яниць"?
А, як то?))
А осінь палить сірі обличчя у зневірі чи у холодній музиці отих, вищезгаданих кам'яниць?
"...іржавіють думки
І топляться теплим воском"?
Фантазія добра штука, але щоб аж настільки...
Далі навіть не беруся аналізувати.
Даруйте, але я би радила Вам осмислити написане, бо воно навіть не сире, це якись дикий вінігрет із образів, що не в'яжуться між собою. А тому про цілісну картинку у вигляді верлібру (як я розумію, то таки мав бути верлібр навіть не йдеться.
Нмсд, звичайно.
v1n відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
КОЖНОМУ СВОЄ. ЗАРАЗ Я НІЧОГО НЕ ВИПРАВЛЯЮ, А З ЧАСОМ МОЖЕ ЩОСЬ ПЕРЕГЛЯНУ. Поезія - не математика. Тут непотрібна точність обрахунків, а потрібна думка і яскраві образи. Моє шанування!
Справді несподіваність...
Різносторонність таки тішить!
Трішки підправте пунктуацію, і, якщо "палить" не категоричне, пропонувала б "спалює"...
Дійсно браво автору, підиримую захват п. Патарочки, і зичу Натхнення! А ще - з теплом чекаю на своїх сторіночках))))
v1n відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00