Була красива осінь. Пахло кленами,
Гармонія природи, що й казать...
І травами казковими зеленими
Ми йшли вперед до наших сподівань.
Назустріч всім слабким пересторогам,
Не залишивши сумнівам душі,
Під ноги нам кидалася дорога.
Цей спогад мені в серці залишіть.
У ньому так несуєтно і добре,
У ньому жовтень листям майорів.
Стояли там дерева, ніби домбри,
В руках ще не стривожених вітрів.
І Корсунь був старезно-величавим,
Фортеці загартоване чоло
Привітно жовтим листям зустрічало,
що шурхотіть на радість почало.
А Рось пливла, як та погожа днина,
І ми сміялись, і були на "Ви".
Для мене спогад цей - один з єдиних,
Куди від буднів можу утекти...
