Безсмертя – це жадана і недосяжна річ для багатьох поколінь людства незалежно від національності, релігії та раси. Чимало науковців намагалися знайти та нарешті відкрити рецепт безсмертя. Яскравим прикладом цього є алхіміки з містичним філософським каменем.
На сучасному етапі, в ХХІ столітті – столітті технічного та наукового прогресу таємницю безсмертя так і не відкрито. Звісно, створюються різноманітні ліки, косметичні засоби, набувають поширення пластичні операції, але все це дає ілюзійний, оманливий ефект продовження життя та збереження швидко в’янучої молодості.
Мене завжди цікавило питання – а от щоб було, якби ми всі стали безсмертними.
Можливо, наше життя стало зовсім інакшим. Ніхто б нікуди не поспішав,можна було б встигнути зробити все, що планувалося, втілити всі свої, хай навіть безглузді мрії. (Чи то скочити з парашутом, чи то видертись на Ейфелеву вежу).
Цінним моментом було б також те, що ми могли б спостерігати як ростуть наші праправнуки. Мали б змогу слідкувати за зміною епох, куштуючи радощі й прикрощі кожної.
Ми мали б шанс по – справжньому стати щасливими, адже ми більше не втрачали б людей, які нам близькі і дорогі. Відійшли б у минуле сльози і туга.
Та з іншої точки зору, в сучасних умовах життя вічно жити неможливо і це досить швидко набридло б. Постійне безгрошів’я, економічна розруха і кожний ранок прокидаєшся лишень з одною думкою: «Де б взяти грошей?».
В наш час достойно і зі смаком жити можуть лише одиниці. І саме вони керують світом.
Наше життя мені чимось нагадує закордонний фільм «Час». Відповідно до нього суспільство ділиться на два стани: на багатих та бідних.
Багаті мають необмежений запас часу, який ніколи не вичерпається. Це дає їм можливість жити «на широку ногу» і просто насолоджуються життям. Бідні ж отримують певний ліміт часу, який з кожною дією, з кожним придбанням потрібних речей, тане, і коли всі хвилини і години перетворюються на суцільний нуль, приходить невблаганний фінал. Тому бідні живуть швидко, не гаючи даремно ані моменту, обмежуючи себе у всіх можливих радощах життя. До того ж вони, мов бджілки невтомно працюють.
Останні мені дуже схожі на нас з вами. Кожен з нас проживає життя не так як хоче, а як виходить. Не всі можуть досягти намічених цілей, реалізувати себе саме в тій професії, яка є ближчою до душі. На перешкоді стають відсутність грошей та зв’язків, які є дуже важливими у наш час.
Окрема тема – це тяжкохворі. Неважко уявити, що їх чекає при настанні безсмертя. Життя для них в такому разі стане невимовною мукою.
Безсмертя, ніби заборонений плід. Через те ось уже скільки років чимало людей хочуть його скуштувати. Та чи потрібно воно взагалі?
Перше, багаті зовсім не мають часу, бо вони "сплять",захоплені,поневолені, приспані своїм прагненням до матеріалного, земного...Вони поняття не мають що вони роблять, у якому напрямку рухаються...
Найбільше часу (У мирському розумінні)мають бомжі, бо їм "нічого" не треба, вони нікуди не поспішають, пливуть, куди винесе...
Друге. Кілкість проблем залежить від кількості жадань.Ідейій людині вистачає біологічного мінімуму для існування...Махатма Ганді залишив своїй рідні спадок:вибілену кімнатку, циновку для спання, стопку книг, сандалії і окуляри... І прямиком потрапив у вічність У безсмерття...
Леся Приліпко-Руснак відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00