Твої завжди холодні ці руки
Ще не раз хай присняться мені.
Їх обійми після року розлуки,
Ніжні дотики. Нижче спини…
Ці тонкі, наче в дівчинки, пальці
Ще не раз хай вспокоять мене:
І на скронях виводять кружальця,
І до келиха ввіллють «Каберне».
А до шиї, ти знаєш, пасують,
Перла краще, ніж пальців сліди.
Та мене вже ніхто не врятує.
Й віднедавна я хочу втекти.
Та диявольсько-хитра усмішка
Ще не раз спровокує на жарт.
Й я піду за тобою. Мов кішка.
Ти попросиш – я буду мурчать.
Ці як завжди легенькі доторки
Ще не раз скаламутять в мені
Почуття вже чужі. Щовівторка
Я від тебе рятуюсь. Чи ні? (30.09.2013)
