Вона непомітно проникнула у своє затворництво і ще довгий час пробула там (здається, це тривало вічність і 73 секунди).
За характером ця жінка була хитрою й непохитною у своїх переконнях і , на диво, без зубожіння в душі та ще й без жодного остраху в оманливих отих очах. Крім того, її благоумство помічалося з першого дотику її хтивої уяви про устрій навколишнього світу.
Рано-вранці завжди прокидалася від нав'язливих снів, а потім ще довго не могла заснути, бо ... очі страх не видають - страх витає у серці, і, як виявляється, боятися можна без остраху в тілі.
Її ніколи не звинувачували у грабунках чи вбивствах, проте ніхто не знав, що вона має здатність викрадати чужі погляди, які опісля спалювала в собі. Ця жінка не любила гармонії з оточуючими, але чомусь була для них прикладом для наслідування. Тільки їй одній було відомо: як це - бути всім для інших і ніким, найпорожнішим місцем для себе. Через те, що в неї не було не мрії.
Бувало, вона спокутувала провину за свою безгрішність, що було для неї найболючішим процесом, коли по його закінченні вкривалася плямами покарання: бо вона не мала мрії. Небо жодного дня не задовляло її своїм виглядом, вітер ніколи не розсікав її волосся, навіть ворони - ті чорнезні створіння, які не знали про помилування, уникали її.
Роль існування в її світі доходить до закінчення, залишилося ще 58 мілісекунд.
До определённого момента мне казалось, что вы пишете о себе - не пугайтесь столь глупого предположения. Лишь после строчки "Ця жінка не любила гармонії з оточуючими, але чомусь була для них прикладом для наслідування." я понял, что ошибся. Продолжайте писать - у вас это лихо получается
Doll відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мені вже говорили, що складається враження, ніби я пишу про себе, проте це не так, я цього ніколи не роблю, не хочу, та й не получається
приємно, що читаєте, завжди рада Вашим відгукам)
дякую
