Ти іти не хотів, але доля уперто мовчала
Розвернулась спиною до наших сердець
Ще ніколи так боляче в горлі мені не ставала
Наша спільна дорога, щоб іти навпростець
Не могла я гарячі дощі зупинити з очей
Ти чимдуж запевняв що обом буде краще
Не злічити тобі скільки я недоспала ночей
Й запивала розлуку світанками натще
Ти шалено болів десь на дні моїх снів
Довго дні рахував, заживляючи рани
Я за тебе боролась, ти, мабуть, не хотів
Що аж наші стежки заросли споришами
Ти забути зумів, але я вже ніколи
Так кохання комусь віддавати своє
Рани згоються знов, зацвітуть матіоли
І колись ще любов завітає у серце моє
2.01.2015
(с) Copyright
