Багато людей проходять через наше життя, і від кожної є чого вчитись. Кожна людина по своєму унікальна, і має якусь свою особливість якої в нас нема. І добре кажуть, що мудрий вчиться все життя. Все життя шукає джерел натхнення і настанови для того як жити і творити життя. Ай справді, здавалося б кожен в тій чи іншій мірі живе. Тобто життя як пісок в пісочному годиннику все падає й падає з верху в низ. І те що вчора ще було попереду, сьогодні уже позаду нас. Але виникає питання, чи справді такий факт як плин часу може стати ознакою життя? Можливо від того, що кожен з нас має ці піщинки в своєму годиннику, можгна сказати, що ми вміємо жити? Та ні, думаю спростовувати істинність таких думок прийдеться не довго. Адже, дивлячись на рівень нашого життя, тобто матеріальне, мало того душевне, а ще більше духовне життя треба визнати, що він далекий від довершеності. З огляду на це виникає потреба визнати, що жити - треба вчитись!
В кожного з нас є чимало людей від яких можна вчитись. Що до мене, то таких людей багато, і стає все більше і більше. Робити якийсь список в цій області думаю немає сенсу. Та все ж з огляду на тему цього ессе я вирішив написати ім'я Того від Кого я навчився, вчусь, і бажаю надалі вчитись. Це міг би бути мій батько, або мати, або хтось зі шкільних вчителів, вісі ці люди багато навчили мене.
Майже половину мого прожитого життя я займаюсь бойовими мистецтвами, тренуюсь у залі і вчусь. Я багато навчився від свого тренера, і зараз ще більше вчусь від своїх учнів. Цікаво, що навіть назва федерації в якій я починав несе в собі філософію навчитись жити, і боротись за своє життя. "Реальна боротьба" - це боротьба за життя, за місце в суспільстві, за місце на якійсь соціальній ніші яку займаєш в відведений час. Ти вчишся бути сильним і перемагати. І все це мушу визнати досить дієво в сучасному соціумі. Та є один факт з яким я по своїй природі не можу погодитись і вважаю недостойним. Навіть якщо він дієвий, навіть якщо призводить до якихось перемог і успіху, просто по своїй природі я не можу з ним погодитись. Тому, що душа людини завжди прагне до світлого, чистого, теплого, чесного, душа людини тягнеться до любові.Вона призначена любити. Той факт якому противиться моя душа є основою всякої боротьби, конкуренції і змагання, - це насилля і ненависть до ворогів. І зробити крок до любові в сучасному світі надто складніше ніж виграти цілу війну.
Сделать шаг до любви,
сложней чем победить в войне
Мир назови, мир назови
Придумай имя своей стране
Если имя - ненависть
Дерись, ругайся и вой!
Если имя - любовь
Тогда Господь с тобой!
(Ю.Шевчук).
Ці рядки вказують на два шляхи, якщо дивитись в контексті теми, то вони показують нам двох героїв в яких можна вчитись, і обираємо ми самі.
В подальшому я хочу писати уже безпосередньо про Об'єкта нашої теми, це Чоловік про Якого пишуть з великої букви, від Якого навчились багато, і далі продовжують вчитись кожен, хто робить, або намагається зробити крок до любові. Це - Ісус із Назарету, народжений від Марії. Він є любов, Він - дорога, правда і життя! Він- лев і ягня!
Одним із шляхів знайомства з Ісусом було прочитання оповідань про Його народження, життя і смерть, які ввійшли в канон Святого письма і названі Євангелією(доброю новиною). Його спосіб життя, реакції на різні ситуації навчання і наставлення, послужили і далі служать мені як приклади і навчання для життя. Не буду братись переписувати ті конкретні речі які містять ці оповідання, тому що кожен має сьогодні вільний доступ до них, і може рівносильно як і я ознайомитись із Особою про яку я пишу, як Той в Кого я навчився і вчусь жити. Та все ж хочу навести один уривок тексту, який лаконічно і чітко виражає власне Його місію для світу, і конкретно для мене.
"І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування. І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього. І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!"
(Від Луки 4:17-21).
Я наводжу саме ці рядки, щоб охарактеризувати мого Героя в Його місії яку Він мав, і яку зробив у моєму житті. Я був полоні свої бажань пожадливостей і Він визволив мене, я не бачив правди і жив обмані, і сильно замучився від свого безплідного життя, і Він дав мені вихід.
Існує і інший шлях знайомства з Ісусом. Це знайомство із кожним хто сьогодні діє в Його ім'я. Як і апостол Павло каже "уже не я живу, а Христос в мені". Тобто сьогодні коли я бачу добрих людей які творять чуда, роблять багато доброго для тебе зовсім безкорисно. Які люблять тебе, навіть тоді коли ти не заслуговуєш любові. Я розумію, що мій Герой сьогодні зі мною, і Він живий і діяльний.
І на кінець, третій шлях знайомства з Ісусом, це моє особисте переживання Його присутності в моєму житті. Ісус сказав: " я іду,та коли Я піду, то пошлю вам Духа свого, і Він буде з вами завжди". Хочу засвідчити, те як я бачу Ісуса в інших людях, так само бачу Його в собі, в своєму житті. Після того як я сказав Йому живи в мені, керуй мною, веди і навчай мене, моє життя змінилось. Тепер я роблю крок до любові і знаю, що Господь зі мною. Я тішусь, що йдучи дорогою життя, маю такого Наставника і Вчителя, який завжди зі мною і який веде мене до цілої правди, і до пізнання тієї сили якою Він був досягнув кожну людину. До сили, що є - Любов!
Я дякую всім людям, батькам, тренерам, вчителям, друзям від яких я багато навчився. Але найбільше завдячую Ісусу Христу із Назарету, Котрий будучи Богом прийшов у тілі чоловіка щоб дати теперішнє і надію на ЖИТТЯ! Який любить мене, і свою любов довів прийнявши смерть якої не заслуговував. Мій Герой в Якого я навчився - це Ісус!
ID:
428328
Рубрика: Інше
дата надходження: 30.05.2013 15:55:06
© дата внесення змiн: 30.05.2013 15:55:06
автор: Степан Бойчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
