мені так сумно, соромно і жарко,
не можу все навчитись бути "клас"!
можливо сонечко ламати нас не варто?
о, ні пробач.іще немає "нас"...
не виник ще тісний зв'язок між нами,
той штамп у паспорті ще не стоїть
ми слухаємося старих порад від мами
і маячить далеко та весільна мить...
іще немає нас, та вірю - скоро буде,
чи ти, чи я, хтось зробить перший крок.
хоча...ні,ні!!! не можемо забути!
всіх обіцянок, перший наш урок!
то що ж гальмує біле те весілля?
батьки? фінанси? чи моя стряпня?
а час іде...так сумно...це ж не діло...
шепочеш :"ти почекай, вже скоро...того дня..."
