Хай тисячі слів вже несказані
Й пісень багато ще не співано
І ми з тобою щоранку невмивані -
Репліками правди від совісті.
Ховаємось, сили вже стратили,
Цілунків колишніх запал,
Жагу постільного захвату
Душевно – тілесних єднань.
І годі себе нам обманювать,
Мінятись як вечір прийде.
Солодкими зливами морені,
Твої і мої дешеві слова.
Хто перший промовить істинне?
Хто ж перший межу перетне?
Кому ярлик вручимо - Кинули
Кому ж з нас свободи тавро.
А може зустрінемось в попелі
Минулих чуттів і жага,
Охопить поломленим захватом
Твої і мої почуття.
А може ми втратимо голову
Й не звіривши наші часи
Потонем у морі прийдешності.
Чи ж нам закривати мости?