Слова – правителі і в’язні,
І жаль в обірваній струні,
Порою хащі непролазні,
А часом – луки запашні.
Слова кохання, муки, зради,
Ласкають, ґанять і плюють.
То ратаєм, то шовкопрядом
З глибин душі збирають суть.
Вони – це теплий голос мами,
Зітхання скрипки звіддаля,
І крик в пустелі до нестями,
І зір сліпого кобзаря.
Слова, ви вмієте любити
І покарати заодне.
Пекти вогнем несамовито
І мати лико кам’яне...
Нехай пройшовши стодороги
І біль зазнавши не одну,
Отим словам, що йдуть від Бога,
Я завжди знатиму ціну.
браво! Таку заїжджену тему талановито і по-новому показати не кожному під силу. Достатньо прочитати перший стовпчик, щоб, із замилуванням неординарними римами, визнати, що талант у вас є! Творіть)
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно написано, ще хочу добавити дві речі: Людина стала людиною, коли заговорила. І друге з біблії. Перше було слово. так що тема стовідсоткова. Може сам про це щось напишу.
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за коментар, я знаю, що він правдивий, бо його ж ви написали...
Успіхів і свіжих думок!