Утопія народу нашого
Проблема цього дня.
Сидять всі склавши руки,
Чекаючи свого кінця.
Потрібно встать з колін
Й у бій моральний йти.
Та ні, їм краще повзать,
Встеливш життя під кимсь.
Не всі такі, але їх мало...
Вони не ті, що все життя,
Сидять нерозуміючи в багні,
Що треба це для них,
Для дітей і внуків-правнуків,
Для всіх нас - усіх живих.
Живих лише фізично,
Чи може ще й в душі?
Напевне, не писав би вірша
Якби сказать так міг...