Були слова, що спалахнули на екрані,
Були думки, що сили додали й снаги...
Були ідеї й мрії, що не склались в оріґамі
лиш сколихнули певності та звичаю ваги
Була лиш крихта, лише просвіт поміж ґрати
Та у домівці духу ще лежать сніги
Були стремління душу й серце очищати
Щоб полюбити гори, ліс, людей, луги...
Було багато, та лиш що є нині?
Упевненість і стійкість та краса
У цій ось миті, в цій людині
Надія й віра? -ні, лиш пустота...
О, де ж згубилась та свобода
Дитячий сміх та поступ без мети?
Що ж ранить душу за вікном негода?
І так не вистачає простоти...
Та що ж робити, як її добути?
Як відновити втрачені містки
життю новому в очі зазирнути?
Та оминути на шляху пастки?
!
