Вона застосовувала до інших лезо Оккама,
Яким слугувала власна щирість,
Іноді гостра і болісна для оточуючих,
Іноді темна і з відходами власної душі,
Як венозна кров для тіла
В кровопусканнях стосунків здирались маски,
Здійснювалась ротація з близьких у далеких,
З друзів у вороги чи навпаки.
Так вона робила ціннішими свої усмішки,
Даруючи тим, хто вцілів,
Тим, що носила у серці.