Ми чекаємо чуда...а його нема...
Бо ж ми,у кого "я" потонше,ніж у загалу,напевно,так і створені,щоб чекати чуда.Але,напевно,єдине чудо,яке чудо,яке не підпорядковане жорстким заком паранауки-це тільки те,що їснуємо такі "ми" з тонкою свідомістю.
Але ні!Не всі ми чогось чекаємо,не всі ми мремо наївними.
Хитріші,як я,щетиняться,стають товстошкірими,як йонесківські носороги.І коли шкура на моїй свідомості остаточно затвердне,я зроблю собі саперні рукавички і ті чорні стрічки вплету в них.
Не скидають люди масок ніколи...А що ж залишається,як справжнє обличчя більшості людей неначе виїдене сірчаною кислотою або їдким натром?От хоч би й я,наприклад-хіба я не вдаю,нібито вірю в Бога або нібито не хочу огидної,збоченої розпусти?Я і тут-то,з розуміючими поетами,це написав того тільки,що тут ніхто не знає,хто я взагалі.Так би мовити,зняв маску,сховавшись під капюшоном анонімності.
А низ?От якраз низ-то є,тільки що низ-то є БРУД!Ті пороки(хоча б в думках),що вони є наслідками розуму такого поетично-розпусного,що може навіть мораль ставити під сумнів.Звичайно,не можна повністю віддатися порокам,паскудячи все і вся,але ж скупатися в цьому-то можна?
ID:
410097
Рубрика: Проза
дата надходження: 18.03.2013 12:43:40
© дата внесення змiн: 18.03.2013 12:43:40
автор: Доктор Оппенгеймер
Вкажіть причину вашої скарги
|
