Сядемо,поговоримо про те й про се.
Який дивний світ і скільки води утекло.
- І в мене гаразд.
Якось говорити незручно -струмом б'є.
Ти пам'ятаєш,колись ми були
Один для одного домом?
Ти пам'ятаєш вечірні сквери
І номер написаний на руці?
А в мене любов - Спільні сніданки,
"киця-зайчик","візьми у мене у гаманці".
А я втомлююсь,замучив шеф.
Перегони,премії,життєва ртуть.
Та всеодно щасливий -
Мене вдома ждуть.
О,покажи.На тебе схожий.
Та ще на когось...Аж дивно.
Пам'ять стерти не можна-
Колись я не вірила,що зможу знову бути щасливою.
Ніяково якось,Знаєш?
Я не забула що ми один-одному кричали.
Це кощунство -згадувати що було.
Ми уже інших на щастя цілуєм
І руки кладем на чоло.
Не будем друзями?-Ні,не будем.
Будь щасливий і Будь щаслива
Ми вже просто примарні знайомі.
Скільки ж води утекло...
