1
Престиж та заздрість, кожний знає,
Нас мобілізують й спонукають.
Що заставляє рано встати,
Старатись, дбати, працювати,
Щоб в нас був хліб та ще й до хліба,
Щоби сусіди справа й зліва,
На нас дивились похапцем,
Й відчували серцевий щем.
2
Щоб ми квартиру кращу мали,
На авто ліпшому катались,
Щоби подруга чи жона,
Принцесою була сама,
Щоб в кутюр’є нам одягатись,
У краги й шпильку узуватись,
Щоб щем в серцях й очі в сльозах,
Щоб всякий мовив лише «Ах!»-
3
Престиж! Коли не вийшло – дві дороги
В майбутнє невдаху вести зможуть.
Перша - відоме прислів’я, знатне:
«Не можна обняти необнятне!»
Причини лиш в собі шукаєш,
Працюєш, дбаєш, поправляєш.
Люди талани різні мають:
Майструють, пишуть чи ваяють.
4
Чи бізнесменом можеш стати -
Про справу дбати й заробляти.
Гроші ж тратити доцільно
Дещиця може лиш свавільна.
Рідко з грошей будують гроші
В справах сумнівних чи хороших.
До грошей не всі талани мають,
Коплять й розумно витрачають.
5
Коли ж ти гроші заробляєш,
А їх бездумно витрачаєш,
Заможним та не найбагатшим став -
Бог талану в грошах не дав…
Друга дорога – не повезло
Бо хтось тобі чинив на зло!
Заздрість й злоба очі застилають,
Мутять розум, серце крають.
6
Душа страждає, серце рветься.
Гадюка біля нього в’ється.
Людину мучить ще й карає.
Що тут подіяти – не знає.
Заздрість тяжче нещасної любові -
Забирає радість, їсть здоров’я!
Яку з доріг в майбутнє взяти -
Самій людині обирати.
*
Тут лиш на Бога уповання ,
Надія щира і остання!