Останню пляшку духмяної
Минулорічної осені відкоркую
Й кімната з ранково-банальної
Стане прихильно-казковою
Кришталеві келихи сердець
Ти люб’язно поставиш на підвіконня
І наповнивши їх по вінець
Ми поринемо в осінь обоє
Все довкола вкриє листом
Ти во вік є моїм змістом
Крізь буревії і дощі
Усміхаєшся мені
Не спішно смакуєм осінь
Краплинами в середину себе
І безліч днів поспіль
Ми поряд з тобою під небом
Сплетеш вінок з сухого зілля
Й на долю викинеш з вікна
Та це ж кохання !!! Не похмілля
Це смак осіннього вина
… і буде дощ в лютневий день
Якщо лиш того забажаєм
І шелест листових пісень
По інтернету замовимо
А ти сидиш на підвіконні
Така чарівна і вино
Налиєш знов , мені у скроні
Ти поряд – інше все одно
Допєм останню пляшку осені
До дна
А завтра відкоркуєм трави весняні
Чи може буде до смаку зима
